Георг Фрідріх Гендель (George Frіderіc Handel, 1685-1759) - німецький композитор. Виявив у ранньому віці неабиякі музичні здібності, у т.ч.  здібності імпровізатора. З 9-літнього віку брав уроки композиції й гри на органі у Ф. В. Цахау в Галлі, з 12 років писав церковні кантати й органні п'єси. В 1702 вивчав юриспруденцію в університеті Галлі, паралельно займав пост органіста протестантського собору. З 1703 Гендель - 2-й скрипаль, потім клавесиніст і композитор Гамбурзької опери. У Гамбурзі був написаний ряд творів, у т.ч.  опера "Альміра, королева Кастильска" (1705). В 1706-10 удосконалювався в Італії, де виступав як віртуоз на клавесині й органі (можливо, змагався з Д. Скарлаті). Широку популярність Генделю принесла постановка опери "Агрипіна" (1709, Венеція). В 1710-16 придворний капельмейстер у Гановері, з 1712 жив переважно в Лондоні (в 1727 одержав англійське підданство). Успіх опери "Ринальдо" (1711, Лондон) закріпив за Генделем славу одного з найбільших оперних композиторів Європи. Він брав участь в оперних постановках (т.зв.  академіях), ставив свої опери, а також твори інших композиторів; особливо успішною для Генделя була робота в "Королівській академії музики" у Лондоні. Гендель створював по кілька опер у рік. Незалежний характер композитора ускладнював його відносини з певними колами аристократії, крім того, жанр опери-серіа, у якому Гендель працював, був далекий англійській буржуазно-демократичній публіці (про це свідчила постановка в 1728 сатиричної "Опери жебрака" Дж. Гея й И. К. Пепуша, спрямованої проти антинаціональної придворної опери). В 1730-ті рр. композитор шукає нові шляхи в музичному театрі - підсилює роль хору й балету в операх ("Аріодант", "Альчіна", обидві - 1735). В 1737 Гендель важко занедужав (параліч). По видужанні вернувся до творчої й організаторської діяльності. Після провалу опери "Дейдамія" (1741) Гендель відмовився від цього твору й постановки опер. Центром його творчості стала ораторія, який він присвятили останнє десятиліття активної творчої роботи. Серед найвідоміших творів Генделя - ораторії "Ізраїль у Єгипті" (1739), "Месія" (1742), що після успішної прем'єри в Дубліні зустріла різку критику духівництва. Успіху пізніх ораторій, у т.ч.  "Іуди Маккавея" (1747), сприяло участь Генделя в боротьбі проти спроби реставрації династії Стюартов. Пісня "Гімн добровольців", що призивала до боротьби з навалою армії Стюартов, сприяла визнанню Генделя як англійського композитора. Під час роботи над останньою ораторією "Ієвфай" (1752) у Генделя різко погіршився зір, він осліп; разом з тим до останніх днів продовжував готути свої твори до друку.
На матеріалі біблійних сказань і їх відтворення в англійській поезії Гендель розкрив картини народних нещасть і страждань, велич боротьби народу проти гніта поневолювачів. Гендель з'явився творцем нового типу вокально-інструментальних творів, які сполучать у собі масштабність (потужні хори) і строгу архітектоничность. Творам Генделя властиві монументально-героїчний стиль, оптимістичний, життєстверджуючий настрій, що поєднує в єдине гармонійне ціле героїку, эпику, лірику, трагедійність, пасторальность. Убравши й творчо переосмисливши вплив італійської, французької, англійської музики, Гендель залишався по джерелах творчості й способу мислення німецьким музикантом, формування його эстетических поглядів проходило під впливом И. Маттезона. На оперну творчість Генделя вплинула  музична драматургія Р. Кайзера. З Епохи Просвітництва, Гендель узагальнив досягнення музичного барокко й проклав шляхи до музичного класицизму. Видатний драматург, Гендель прагнув до створення музичної драми в рамках опери й ораторії. Не пориваючи остаточно з канонами опери- серіа, шляхом контрастного зіставлення драматургічних шарів Гендель домагався напруженого розвитку дії. Поряд з високою героїкою в операх Генделя з'являються комедійні, пародійно-сатиричні елементи (опера "Дейдамія" - один з ранніх зразків т.зв.  dramma gіocosa). В ораторії, не зв'язаної жанровими обмеженнями, Гендель продовжив пошуки в області музичної драми, у сюжетному й композиційному планах, орієнтуючись на класичну французьку драматургію П. Корнеля й Ж. Расіна, а також узагальнив свої досягнення в області опери-сериа, кантати, німецьких пассионов, англійських антемов, інструментального концертного стилю. Протягом  усього творчого шляху Гендель працював і в інструментальних жанрах; найбільше значення мають його concertі grossі. Мотивна розробка, особливо в оркестрових творах, гомофоно-гармонійний стиль переважають у Генделя над поліфонічним розвитком матеріалу, мелодика відрізняється довжиною, інтонаційною й ритмічною енергією, чіткістю малюнка. Творчість Генделя вплинула   на Й. Гайдна, В. А. Моцарта, Л. Бетховена, М. И. Глинку. Ораторії Генделя послужили зразками для реформаторських опер К. В. Глюка. У різних країнах засновані Генделевские суспільства. В 1986 у Карлсруэ створена Міжнародна Генделевская академія.

Скачати: 

Біографія Генделя.pdf