Гендель Георг
Олійник Юрій Іванович
Надіслав: Олійник Юрій (17 березня 2009р.)
Мультимедійний проект "Культурний шар" :: Музика
Анотація

Для широкого кола користувачів

Мультимедійні дидактичні матеріали до курсу "Історія всесвітньої музики"

План
Біографія Георга Генделя
         Характеристика творчості
         Фонограми музичних творів
Біографія Георга Генделя

Георг Фрідріх Гендель (George Frіderіc Handel, 1685-1759) - німецький композитор. Виявив у ранньому віці неабиякі музичні здібності, у т.ч.  здібності імпровізатора. З 9-літнього віку брав уроки композиції й гри на органі у Ф. В. Цахау в Галлі, з 12 років писав церковні кантати й органні п'єси. В 1702 вивчав юриспруденцію в університеті Галлі, паралельно займав пост органіста протестантського собору. З 1703 Гендель - 2-й скрипаль, потім клавесиніст і композитор Гамбурзької опери. У Гамбурзі був написаний ряд творів, у т.ч.  опера "Альміра, королева Кастильска" (1705). В 1706-10 удосконалювався в Італії, де виступав як віртуоз на клавесині й органі (можливо, змагався з Д. Скарлаті). Широку популярність Генделю принесла постановка опери "Агрипіна" (1709, Венеція). В 1710-16 придворний капельмейстер у Гановері, з 1712 жив переважно в Лондоні (в 1727 одержав англійське підданство). Успіх опери "Ринальдо" (1711, Лондон) закріпив за Генделем славу одного з найбільших оперних композиторів Європи. Він брав участь в оперних постановках (т.зв.  академіях), ставив свої опери, а також твори інших композиторів; особливо успішною для Генделя була робота в "Королівській академії музики" у Лондоні. Гендель створював по кілька опер у рік. Незалежний характер композитора ускладнював його відносини з певними колами аристократії, крім того, жанр опери-серіа, у якому Гендель працював, був далекий англійській буржуазно-демократичній публіці (про це свідчила постановка в 1728 сатиричної "Опери жебрака" Дж. Гея й И. К. Пепуша, спрямованої проти антинаціональної придворної опери). В 1730-ті рр. композитор шукає нові шляхи в музичному театрі - підсилює роль хору й балету в операх ("Аріодант", "Альчіна", обидві - 1735). В 1737 Гендель важко занедужав (параліч). По видужанні вернувся до творчої й організаторської діяльності. Після провалу опери "Дейдамія" (1741) Гендель відмовився від цього твору й постановки опер. Центром його творчості стала ораторія, який він присвятили останнє десятиліття активної творчої роботи. Серед найвідоміших творів Генделя - ораторії "Ізраїль у Єгипті" (1739), "Месія" (1742), що після успішної прем'єри в Дубліні зустріла різку критику духівництва. Успіху пізніх ораторій, у т.ч.  "Іуди Маккавея" (1747), сприяло участь Генделя в боротьбі проти спроби реставрації династії Стюартов. Пісня "Гімн добровольців", що призивала до боротьби з навалою армії Стюартов, сприяла визнанню Генделя як англійського композитора. Під час роботи над останньою ораторією "Ієвфай" (1752) у Генделя різко погіршився зір, він осліп; разом з тим до останніх днів продовжував готути свої твори до друку.
На матеріалі біблійних сказань і їх відтворення в англійській поезії Гендель розкрив картини народних нещасть і страждань, велич боротьби народу проти гніта поневолювачів. Гендель з'явився творцем нового типу вокально-інструментальних творів, які сполучать у собі масштабність (потужні хори) і строгу архітектоничность. Творам Генделя властиві монументально-героїчний стиль, оптимістичний, життєстверджуючий настрій, що поєднує в єдине гармонійне ціле героїку, эпику, лірику, трагедійність, пасторальность. Убравши й творчо переосмисливши вплив італійської, французької, англійської музики, Гендель залишався по джерелах творчості й способу мислення німецьким музикантом, формування його эстетических поглядів проходило під впливом И. Маттезона. На оперну творчість Генделя вплинула  музична драматургія Р. Кайзера. З Епохи Просвітництва, Гендель узагальнив досягнення музичного барокко й проклав шляхи до музичного класицизму. Видатний драматург, Гендель прагнув до створення музичної драми в рамках опери й ораторії. Не пориваючи остаточно з канонами опери- серіа, шляхом контрастного зіставлення драматургічних шарів Гендель домагався напруженого розвитку дії. Поряд з високою героїкою в операх Генделя з'являються комедійні, пародійно-сатиричні елементи (опера "Дейдамія" - один з ранніх зразків т.зв.  dramma gіocosa). В ораторії, не зв'язаної жанровими обмеженнями, Гендель продовжив пошуки в області музичної драми, у сюжетному й композиційному планах, орієнтуючись на класичну французьку драматургію П. Корнеля й Ж. Расіна, а також узагальнив свої досягнення в області опери-сериа, кантати, німецьких пассионов, англійських антемов, інструментального концертного стилю. Протягом  усього творчого шляху Гендель працював і в інструментальних жанрах; найбільше значення мають його concertі grossі. Мотивна розробка, особливо в оркестрових творах, гомофоно-гармонійний стиль переважають у Генделя над поліфонічним розвитком матеріалу, мелодика відрізняється довжиною, інтонаційною й ритмічною енергією, чіткістю малюнка. Творчість Генделя вплинула   на Й. Гайдна, В. А. Моцарта, Л. Бетховена, М. И. Глинку. Ораторії Генделя послужили зразками для реформаторських опер К. В. Глюка. У різних країнах засновані Генделевские суспільства. В 1986 у Карлсруэ створена Міжнародна Генделевская академія.

Скачати: 

Біографія Генделя.pdf

Характеристика творчості
Твори: Опери (понад 40), у т.ч.  Мінливості царської долі, або Альміра, королева Кастильская (1705, Гамбург), Агрипина (1709, Венеція), Ринальдо (1711), Амадіс (1715), Радаміст (1720), Юлій Цезар, Тамерлан (обидві - 1724), Роделінда (1725), Адмет (1727), Партенопа (1730), Пор (1731), Аэций (1732), Роланд (1733), Арнодант, Альчіна (обидві - 1735), Ксеркс (1738), Дейдамія (1741, усі - Лондон); ораторії, у т.ч.  Тріумф Часу й Правди (1707; 3- я редакція 1757), Ацис і Галатея ( 3-я редакція 1732), Эсфірь (первісна назва Аман і Мордехай, 1720; 2-га редакція 1732), Гофолія (Аталія, 1733), Саул, Ізраїль у Єгипті (обидві - 1739), L'Allegro, іl Penseroso ed іl moderato (1740), Месія (1742), Самсон (1743), Іуда Маккавей (1747), Теодора (1750), Ієвфай (1752); близько 100 італійських кантат ( 1707-09, 1740-59); церковна музика, у т.ч.  Утрехтський Te Deum (1713), Деттингенський Te Deum (1743), антеми, псалми; для оркестру - Concertі grossі (видано 6 концертів в 1734, 12 в 1740); сюїти - Музика на воді (1717), Музика феєрверка (1749); органні концерти (виданий по 6 в 1738, в 1740, в 1761); тріо-сонати; клавірні сюїти; вокальні дуети й терцети; англійські й італійські пісні; німецькі арії; музика до спектаклів драматичного театру й ін.
Фонограми музичних творів
назва виконавець
1. Концерт для арфи, частина 3 Чоловічий камерний оркестр, диригент Жан Ф. Паллард, солістка - Лілі Ласкін (арфа)
2. Музика для феєрверку. Увертюра (фрагмент) Міланський камерний оркестр. диригент А. Муціо
3. Музика на воді. Сюіта № 1, увертюра (фрагмент) Камерний оркестр. диригент Г. Фішер
4. Ораторія "Самсон"