Дитинство художника

    Айвазовський народився 17 (29) липня 1817 року на півдні Росії, у Феодосії, древньому кримському місті. Його батько, вірменин, оселитися в Криму на самому початку XIX століття, був порівняно освіченою людина, що володіла декількома східними мовами. Небагатий торговець, він все ж обіймав деякий стан в комерційній життя міста. Але спалахнула в 1812 році в Феодосії епідемія чуми привела його до розорення, і, коли народився майбутній художник, родина вже відчувала необхідність. Є відомості, що Айвазовському в дитинстві доводилося працювати в кав'ярні, щоб допомогти рідним. Однак саме тоді і почалося для Айвазовського пізнання життя. Феодосія до цього часу втратила значення великого міжнародного порту, але все ж у її причалів стояли судна під прапорами різних країн, а в портових кав'ярнях звучала різномовна мова. Чулися італійські, грецькі, турецькі, татарські, вірменські наспіви. Строкатим і багатонаціональним було і корінне населення міста. Хлопчик жадібно схоплював і утримував у пам'яті різноманітні враження. Від природи музично обдарований, він виконував на скрипці народні наспіви. Деякі з них Айвазовський згодом повідомив композитору Глінці, який використовував ці мелодії у своїх творах, наприклад в опері "Руслан і Людмила".
    Але більш за все підлітка вабило малювання. Інших можливостей не було, і він малював вугіллям на білих стінах кримських будиночків цілі сцени. Ці малюнки помітив і оцінив градоначальник Феодосії А.І. Скарбників. З його допомогою хлопчик  поступив в сімферопольську гімназію, а потім, в 1833 році, в Петербурзьку  Академію мистецтв.

          Петербурзька  академія мистецтв

     Роки навчання  Айвазовського в Петербурзі  збіглися зі складним і суперечливим періодом в історії Росії . Це була пора жорстокої реакції, а й епоха бурхливого розквіту російської культури, що настав після Вітчизняної війни 1812 року, час Пушкіна, Гоголя, Лермонтова , Бєлінського, Глінки, Брюллова . В Академії мистецтв тоді були ще сильні громадянсько-патріотичні ідеї мистецтва класицизму , але вже успішно розвивалися і нові романтичні  віяння.
   У пам'яті художника назавжди залишився грандіозний успіх "Останнього дня Помпеї" К.П. Брюллова, який знаменував тріумф романтичного напряму в російській живопису. І картина, і особистість  Брюллова зіграли велику роль у становленні творчості Айвазовського. У дусі романтизму  виховував своїх вихованців керівник  пейзажного класу Академії М.М. Воробйов, учнем до якого був визначений Айвазовський. "Романтичні й реалістичні тенденції  в російській мистецтві першої половини минулого століття тісно перепліталися, причому нерідко в творчості одного майстра. Риси романтизму будуть присутні і пізніше в реалістичному мистецтві, особливо в пейзажі".  З цього видно, що романтичне  ставлення до світу Айвазовський жваво сприйняв і засвоїв в роки навчання. Але і в пору зрілості він залишався прихильником романтизму, що не заважало його творчості розвиватися в реалістичному напрямі.
   Сприятливий вплив на Айвазовського зробило його зближення з передовими представниками російської культури: К.П. Брюлловим , М.І. Глінкою та іншими художниками і літераторами.
   У 1836 році молодий художник взяв участь у плаванні Балтійської ескадри, куди він був прикомандирований для вивчення дій бойових кораблів. Восени того  ж року на академічній виставці були показані роботи  Айвазовського. У цих учнівських творах вже помітні риси видатного таланту  і непересічну для другого року навчання майстерність. "Картини Айвазовського ... говорять без манівців, що талант  художника поведе його далеко. Вивчення натури відкриє йому інші скарби, про які тепер талант тільки здогадується ..."  - писала "Художня газета", відзначаючи "поетичне обдарування" художника. Одна з таких робіт це "Великий рейд  у Кронштадті". Не дивлячись на те, що передній план картини зображує людські фігури , задній план побудований сміливо і широко. Наповнені вологою хмари  ніби йдуть вдалину, і навіть в застиглих на цей момент хвилях уловимо специфічний вигляд крижаної Балтики.

   У жовтні 1837 року Іван Костянтинович закінчив академічний курс і був удостоєний Великої золотої  медалі, яка давала йому право  на тривалу закордонну поїздку за рахунок Академії. Однак, враховуючи особливе обдарування Айвазовського, Рада Академії прийняв незвичайне рішення: художника на два літа відправили до Криму, де він повинен був на натурі вдосконалюватися в обраному жанрі, писати види кримських приморських міст, представляючи щорічно свої картини в Академію, а потім вирушити до Італії .  

      У Криму

   У Феодосії він відразу ж обладнав майстерню  і взявся за роботу. Працездатність Айвазовського завжди дивувала знали його. Кримські види один за одним почали з'являтися на мольберті художника. У них ясно відчувалися живе спостереження і романтична  захопленість рідною природою.
   Сюжети морських битв, гордовита краса  вітрильних кораблів стали близькі Айвазовському ще в роки навчання. Цьому сприяли і заняття в батальної майстерні  Зауевейда, і участь у навчальному плаванні Балтійського флоту. Можливість повернутися до цих тем представилася Айвазовському в Криму. Начальник Кавказької берегової лінії, герой 1812 року, генерал М.М. Раєвський відвідав Айвазовського і запропонував йому взяти участь у десантних операціях  Чорноморського флоту. У 1839 році Айвазовський тричі ходив у плавання , брав участь у боях біля абхазьких берегів, багато малюючи з натури. У плаванні він познайомився з М.П. Лазарєвим, В.А. Корніловим, П.С. Нахімовим - майбутніми знаменитими російськими флотоводцями. Російський військовий флот прийняв його в свою сім'ю і назавжди зберіг до нього високу повагу як до митця і людині.
   Влітку 1840 року Айвазовський повернувся до Петербурга  і майже відразу відправився за кордон у пенсіонерські поїздку. У вересні він був уже в Римі, а незабаром здійснив подорож  і по інших містах Італії. Тут він подружився з Н.В. Гоголем, познайомився з О.О. Івановим  та іншими російськими художниками.
     Айвазовський багато і швидко пише. Його картини систематично з'являються на італійських виставках і приносять молодому художнику  надзвичайний успіх. Його видатну майстерність і талант визнавали найбільші художники  того часу. Так, в 1842 році, перебував в Італії знаменитий англійський магістр Д. Тернер був настільки вражений картиною Айвазовського, що звернувся до нього з віршованим дифирамбом на італійській мові: "... Прости мені, великий художник, якщо я помилився, прийнявши картину за дійсність, але робота  твоя зачарувала мене, і захват опанував мною. Мистецтво  твоє високо могутньо, тому що надихає геній ". У великих майстрів мистецтво  Айвазовського викликало повагу, деякі ж стали посилено йому наслідувати. Італійські картинні лавочки наповнювалися численними маринами, яких раніше тут майже не писали. За час дворічного перебування в Криму Айвазовський написав ряд картин, серед яких були чудово виконані речі: "Місячна ніч", "Морський берег" та ін

   Подорожі художника

   Не менший успіх випав на долю Айвазовського і в Парижі, куди він у 1842 році поїхав з дозволу Академії зі своїми картинами.
   1844 році, на два роки раніше наміченого терміну, Айвазовський повернувся до Росії. За видатні успіхи в живописі йому було присуджено звання академіка та доручений "великий і складний замовлення" - написати всі російські військові порти на Балтійському морі. Військово-морське відомство присудило йому почесне звання художника Головного морського штабу з правом носіння адміралтейського мундира.
   У зимові місяці 1844 - 1845 років Айвазовський виконав урядове замовлення і створив ще ряд чудових марин. Навесні 1845 року Айвазовський відправився з адміралом Літке у подорож до берегів Малої Азії і островам Грецького архіпелагу. Під час цього плавання він зробив велику кількість малюнків олівцем, що служили йому протягом багатьох років матеріалом  для створення картин, які він завжди писав у майстерні. Після закінчення подорожі  Айвазовський затримався в Криму, приступивши до будівництва в Феодосії, на березі моря, великою художньою майстернею  і будинку, який з цього часу став місцем постійного його проживання.
   Протягом свого довгого життя Айвазовський багато подорожував: кілька разів побував в Італії, Парижі та інших європейських містах, відвідав Кавказ , плавав до берегів Малої Азії, був у Єгипті, а в 1898 році здійснив далеку подорож до Америки. Під час морських плавань він збагачував свої спостереження, а в його папках накопичувалися малюнки. Та де б не був Айвазовський, його завжди вабило до рідних берегів Чорного моря.
  У Феодосії життя Айвазовського протікала спокійно , без яких-небудь яскравих подій. Він багато працював. Взимку зазвичай їхав до Петербурга, де влаштовував виставки своїх творів. Але, незважаючи на, здавалося б, замкнутий, відокремлений спосіб життя в Феодосії, Айвазовський зберігав близькість з багатьма видатними діячами російської культури.

   Айвазовський - сім'янин 

   У 1848 році Айвазовський одружився. В один із приїздів до Петербургу  він був представлений досить знатної вдові, яка мала двох дочок "на виданні". Дівчата побажали вчитися живопису в знаменитого художника. Через деякий час вдова почала помічати, що художник надто старанний в заняттях, часто засиджується в її будинку. Вдова вже гадала, який з дочок художник віддасть перевагу. Все це, однак, вирішилася найнесподіванішим чином: Айвазовський одружився з гувернанткою - Юлії Яківні Гревс, дочки штабс-лікаря, який перебував на російській службі.
   Після одруження  Айвазовський писав в одному з листів: "Тепер я повинен сказати, саме Вам ... про моє щастя. Правда, я одружився, як справжній артист, тобто закохався як ніколи. У два тижні все було скінчено. Тепер, після восьми місяців, кажу Вам , що я такий  щасливий , що ... я ніколи не уявляв половину цього щастя . Кращі мої картини ті, які написані по натхненню, так я і одружився ... Коли зустрінемося з Вами, тоді побачите всіх щасливців, і тоді висловлю решті захоплення ".
   Через рік після весілля  народжується дочка Олена, в 1851 році - Марія , а в 1858 році - Івана (Жанна). 

   Айвазовський знову хотів поїхати в Італію, щоб «зустрітися зі своєю молодістю», але, на жаль, він не встиг. Іван Костянтинович Айвазовський помер 19 квітня 1900 року. Він був похований у рідній Феодосії, залишивши місту в дар свій будинок, як музей і 125 картин. За своє життя художник, визнаний і в Росії, і за кордоном, створив шість тисяч художніх творів.

   Айвазовський пережив два покоління художників, а його мистецтво охоплює величезний відрізок часу - шістдесят років творчості. Заслуги його в мистецтві були відзначені в усьому світі. Він був обраний членом п'яти Академій мистецтв, а його адміралтейський мундир був увінчаний почесними орденами багатьох країн.

   На надгробку Івана Айвазовського викарбовано напис: Народжений смертним, залишив по собі безсмертну пам'ять".