Василь Кандинський народився в Москві в 1866 р., закінчив Московський університет, вивчав економіку і право. У 1896 році отримав місце професора юридичного факультету знаменитого Дерптського університету, однак, саме в цей час, тридцяти років від роду він вирішує залишити наукову кар'єру і повністю присвятити себе живопису.
Кандинський переїжджає в 1896 році в Мюнхен і навчається у найкращих художніх школах (школі Ашбе, Мюнхенській Академії), займається теорією мистецтва. Він багато подорожує і шукає свій стиль у живописі. Ранній Кандинський - найнесподіваніший. Теми різні: давньоруські, лицарські, східні - через одкровення абстракції стають імпресії, імпровізаціями та композиціями (так сам поділяв він свої твори).
Багато років Кандинський жив у Мурнау - маленькому містечку в передгір'ях Альп - і теми Мурнау з сяючих пейзажів переходять в абстрактні образи, а російські теми від живописної "Російська красуня" і "Святого Володимира" - в абстрактні полотна зі святим Георгієм і святом Всіх Святих.
У 1911 році Кандинський організує в Мюнхені спілка художників "Синій вершник", до якого входили: Франц Марк, Аугуст Маке, Давид Бурлюк, Арнольд Шенберг, композитор і художник. Проте, в 1914 році починається війна, Кандинський повертається на батьківщину, а талановиті німецькі художники Марк і Маке гинуть на фронтах війни.
У Москві після революції Кандинський намагається внести у мистецтво атмосферу новаторства і синтезу науки і мистецтва, намагається активно впливати на розвиток мистецтва, ставши віце-президентом Російської академії художніх наук. У кінці 1921 року, в роки великого результату російської інтелігенції Кандинський від'їздить до Німеччини. У 1933 році знову переїзд - тепер уже від фашистів у Францію, де він і живе до кінця життя (1944 р.). По-справжньому Кандинський повертається на батьківщину тільки тепер - виставками, книгами, альбомами - славою.

Один з лідерів авангарду першої половини 20 століття, ввійшов до числа основоположників абстрактного мистецтва. Основну свою програмну працю - книгу "Про духовне в мистецтві" Кандинський написав ще в 1910 році в Мюнхені німецькою мовою. Книга пізніше неодноразово перевидавалася різними мовами.
Російські художники ознайомилися з цією книгою в викладі М. І. Кульбіна на своєму з'їзді в 1911 році. Ця доповідь пізніше була опублікована в пресі. Сама ж книга "Про духовне в мистецтві" була видана російською в 1967 році в Нью-Йорку Міжнародним Літературним співтовариством (з передмовою Ніни Кандинської, дружини художника).
Від ранніх, вже досить яскравих імпресіоністський картин-етюдів перейшов до бравурним, квітчастим і «фольклорною» за колоритом композиціям, де підсумовувалися характерні мотиви російського національного модерну з його романтикою середньовічних легенд і старовинної садибної культури (картини "Строката життя", "Пані в криноліни "та інші).
Вважаючи головним у мистецтві внутрішнє, духовний зміст, Василь Кандинський вважав, що краще за все воно виражається прямим психофізичним впливом чистих барвистих співзвучь і ритмів. В основі наступних «імпресій», «імпровізацій» і «композицій» художника (так сам Кандинський розрізняв цикли своїх робіт) лежить образ прекрасного гірського пейзажу, як би тане в хмарах, в космічному небутті, в міру уявного здіймання споглядає автора-глядача. Драматургія картин олією та аквареллю будується за рахунок вільної гри колірних плям, крапок, ліній, окремих символів (типу вершника, очеретяні, палітри, церковного купола і т.д.).
Розробляючи принципи кубізму, Пікассо і Брак не дійшли до повної абстракції, зберігши, хоча і слабку, зв'язок між живописним зображенням і реальними об'єктами. Новації Брака і Пікассо довели до логічного завершення інші художники. Якщо Леже і Делоне підійшли до самого порога абстракціонного мистецтва, то в творах Василя Кандинського, Казимира Малевича і Пітера Мондріана мова живопису стає послідовно безпредметною, потворною і безформною.
У своїх перших творах Кандинський наслідує колорит фовістів. Вражений красою власних картин, випадково поставлених набік, він зробив висновок, що може повністю відмовитися від зображення реальних предметів. До цієї позиції приєднуються ще троє німецьких живописців - експресіоністів - Франц Марк, Август Макє і Пауль Клеє, - заснували в Мюнхені разом з Кандинським групу «Синій вершник». Переконані в тому, що сучасне суспільство приречене, тому що загрузло в жадібності і матеріалізмі, вони шукали порятунок у світі чистої уяви. Віра Кандинського в те, що за допомогою кольору, форми, лінії можна стимулювати відчуття, багато в чому виходить з теорій філософа Рудольфа Штейнера, також працює в Мюнхені. Кандинський вважав, що кольори порівнянні зі звукамі.В зв'язку з цим він дав «музичні» назви двом своїм циклам - «Композиції» і «Імпровізації», - які підкреслювали їх Безпредметний зміст. Василь Кандинський (у 1910 році створив свою першу абстрактну акварель) і Казимир Малевич, дві ключові фігури в абстрактному живопису в довоєнний період, були призначенн: Кандинський - викладачем вищої художньо-технічної майстерні в Москві, а Малевич - керівником Інституту художньої культури в Петрограде. Оба продовжували свої пошуки в сфері абстрактного живопису. Коли ідеалістичний угар революції поступається місцем прозовим потребам індустріалізаціі і економічних реформ, починають віддавати перевагу реалізму, що більшою мірою відповідає вимогам державної пропоганди. І Кандинський змушений був виїхати з Росії та оселитися в Німеччині, де його ідеї стимулювали нові, принципові напрями.