В сучасному світі забезпечення рівних можливостей дітей розглядається в контексті досту-
пу до основних благ та послуг, необхідних для розвитку дитини, її соціалізації на набуття
конкурентоздатності в майбутньому. Традиційно доступність послуг соціальної сфери для
дитини визначається не лише економічною спроможністю сім’ї, але й принципами та рівнем
організації державних інститутів, відповідальних за надання послуг. В країнах перехідного
типу, до яких належить Україна, надання базових послуг для дітей забезпечується на без-
оплатній основі, проте проблема нерівних можливостей переходить в іншу площину та за-
лишається актуальною.
Дослідження нерівних можливостей дітей в Україні складається з трьох взаємопов’язаних
елементів: 1) економічна спроможність сімей, які виховують дітей; 2) доступність послуг
основних галузей соціальної сфери (охорона здоров’я та освіта) для всіх категорій дітей; 3)
можливість включення до системи соціального захисту та можливість отримання якісної і
дієвої підтримки від держави для соціально вразливих категорій.